Софізми – це логічні виверти, навмисно помилкові міркування, які видаються за істинні. Як правило, сористичне міркування за формою засноване не зовнішній подібності явищ, на двозначності слів, на підміні понять тощо.
Приклади античних софизмів:
“Цей собака має дітей, отже, він – батько. Але це твій собака. Отже, він – твій батько. Ти його б’єш, отже, ти б’єш свого батька”.
“Ця статуя – художній витвір. Але вона твоя. Отже, вона є твоїм художнім витвором”.
“Той, хто сидів, піднявся. Хто піднявся, стоїть. Отже, той, хто сидить, стоїть”.
Приклади:
Парадокс “крокодил і мати”.
Коли крокодил викрав у однієї матері дитя, і вона почала прохати, щоб він віддав їй викрадене дитя, крокодил пообіцяв виконати її прохання, якщо вона скаже правду.
“Але ж, - відповіла мати, - ти не повернеш мені дитя”.
“Отже, я не повинен повертати тобі твоє дитя, - відповів у свою чергу крокодил, - сказала ти правду, чи ні. Якщо сказала правду, то я не повинен, за твоїми ж словами, повертати його тобі: інакше ти б сказала неправду. Якщо б ти сказала неправду, тоді я також не повинен повертати тобі дитя, тому що в такому разі, тобто сказавши неправду, ти не виконала б умови”.
Парадокс Б.Рассела “Парадокс сільського перукаря”.
“Рада одного села визначила обов’язки перукаря цього села наступним чином: перукар зобов’язаний голити всіх чоловіків села, які не голяться самі, і тільки цих чоловіків. Чи повинен він голити себе? Якщо так, то він буде належати до тих, хто голиться сам. Але тих, хто голиться сам, він не повинен голити. Якщо ні, він буде належати до тих, хто не голиться сам, і, отже, він повинен бути голити себе. Ми приходимо, таким чином, до висновку, що цей перукар голить себе тоді й тільки тоді, коли він не голиться сам. Це, розуміється, неможливо. Чи може існувати такий перукар?
Немає коментарів:
Дописати коментар